До ювілею Тараса Шевченка створили радіофільм «За залізними стовпами» з циклу «І я таки жив», де роль Кобзаря виконує Євген Нищук. Також до 200-річчя Кобзаря вийде проект «Літературні читання. Щоденник Тараса Шевченка», у рамках якого можна почути повний переклад Шевченкового «Журналу». Ще великий гала-концерт «Нова пісенна Шевченкіана» за участі академічного симфонічного оркестру Українського радіо і таких музикантів:  «Піккардійська Терція», «Тарасова Ніч», тріо «Умань», Сестри Тельнюк, Орест Криса, Юлія Рома, Леся Горова та інші. Тепер детальніше про кожен проект Державного комітету телебачення і радіомовлення:

Щороку за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року, 3 березня відзначають Всесвітній день письменника.

Письменник – у широкому розумінні це кожна людина, яка пише твори (не обов’язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією. Синонімами до слова письменник є літератор, майстер слова, працівник пера.

Письменник – загальна назва осіб, що займаються створенням текстів, призначених, як правило, для невизначеного кола читачів.

У статті автор висвітлює умови написання Тарасом Шевченком підручника «Буквар», подає його опис та окремі тексти, а також драматичну долю першовидання підручника та просвітницькі задуми Т.Г.Шевченка. Ключові слова: Т.Г.Шевченко, «Кобзар», «Буквар», народна освіта, українське національне відродження.

Виповнюється подія, означена в історії України і в сьогоденні як важливий день для нашої культури та духовности. З того благословенного дня, коли 9-ий березневий день приніс родині Шевченків-Бойків-Грушівських, Україні і світові Великого Сина Тараса, минає 200 років. Однак людству, виявляється, замало і два сторіччя, аби осягнути велич цієї людини.

Вчора ввечері вияснювалось. Вночі вмить вчорашній вітер, втомившись, втих. Вже вдосвіта вверху відсвічувався відблиск. Вись, все видноколо відразу виблакитнювалося. Відлиги відійшли, випогоджувалося. В висілку Вишневому всім вірилось: віхоли, відчувши владу весни, відступили, вмерли, відзимки відійшли. Вирій врешті вертав весну. Відтавали виярки, визеленювались вруна. Видолинок вирунював, веселішав відсоннями. В Ворсклі воскресала вода. Весна, велика вода вселяли віру в високі врожаї.

"Батько перед смертю вирік свій суворий заповіт: синові моєму Тарасові нічого не залишаю, бо йому моя спадщина не пригодиться. З нього вийде або щось велике, і моя спадщина для нього нічого не важитиме, або велике ледащо..."

Під залізними стовпами, що підпирають небо, сидів Ангел і дивився на вузесеньку стежку. Ця вузенька стежечка була призначена тільки для вибраних, для тих, хто мав бути Посвяченим.

Він знав, що колись прийде сюди знову той, хто має взяти у нього Мужність в своє серце і Безграничну Любов до свого народу.

Той, кого вибере Вищий Сущий, з народу вірного йому, для Спасіння інших вірних, розсіяних в боротьбі зі злом.

Таких називають на Землі люди – Пророк.

Вони були Сіль цієї Землі.

Родину співачки, журналіста, поетеси Юлії Качули доля свого часу закинула до Криму, і вона щиро його полюбила. 

Присвята усім борцям за волю України на Євромайдані

Співає Софія Федина. Слова - Лідія Яр, музика - Софія Федина, гітара - Степан Лесняк, звукозапис - Сергій Владарський (Львівська Хвиля), переклад - Орися Трач, відео - творча група ФРАНКО ТВ

Для Надії Нікіфорової, за її власним зізнанням, мотивом створення портрета Тараса Шевченка стало власне постійне відчуття присутності митця поруч: його постаті, літературних героїв, зокрема тих, які є носіями високих моральних чеснот.

Художниця влучно визначила: «…він підказував мені рішення в різних ситуаціях, виховував мої почуття». Останнє мені особливо впало в око як досліднику питання впливу постаті Великого Кобзаря на становлення свідомістних процесів в українському соціумі.

Надія Яківна в черговий раз доводить, заперечуючи тим самим посилені останнім часом антишевченківські висловлювання у сучасному інформаційному просторі, що Шевченко, як знакова постать, залишається незмінною духовною цінністю для тих (незалежно від етнічного походження), кому є близькими такі поняття як толерантність, духовність, історична пам’ять, неперервність поколінь, повага до минулого, любов до батьківщини, як до місця народження і як до явища національно-культурно-історичної специфіки.

Матінко Божа Царице небесна,
Руки складаємо ми у молитві...
Чи отакою чекали ми весну,
Щоб, після крові, та знову у битву?.. 
Ще не усюди схоронені люди,
Ті, кого нищили "беркути" й "тигри",
Ті, кого більше НІКОЛИ НЕ БУДЕ...

Спраглих до крові ІСТОРІЯ ВИТРЕ!!!

Патара Бачія